Кокосовий торф – найважливіший, але не єдиний представник кокосових субстратів. В загальному вигляді, кокосовий субстрат – це органічне середовище  среда для вирощування овочів, фруктів, ягід, грибів, декоративних та інших культур, сировиною для якої виступає кожура кокосових горіхів.

Переваги кокосового торфу CERES можна висвітити у порівнянні з найбільш уживаними альтернативами, якими є грунт, торф, мінеральна вата.

• Стерильність. У кокосовому торфі відсутні шкідливі мікроорганізми. 
• Наявність триходерми. Містить корисний грибок Trichoderma, що перешкоджає розвитку захворювань.
• Біологічна активність. Швидко заселяється корисними мікрофлорою та мікрофауною, які утворюють природний захист від патогенів.
  
• Висока вологоємність. Завдяки губкоподібній структурі кокосовий торф утримує води до 8 разів більше за власну вагу.
•  Гідрофільність Навіть після повного висушування з легкістю вбирає вологу знову.
• Висока повітроємність Оптимальне співвідношення повітря й води в кореневій зоні. Достатня кількість макропор забезпечує відмінну аерацію навіть за надмірного поливу.
• Довговічність. Високий вміст лігніну в кокосовому торфі уповільнює його розкладання, завдяки чому він тривалий час (до 5 років) зберігає свої фізико-механічні характеристики, не ущільнюється, не знижує волого– і повітроємності.
  
•  Оптимальна кислотність. Має сприятливий для більшості рослин рН = 5,6 – 6,8.
• Здатність обміну катіонів. Здатний накопичувати поживні елементи і віддавати рослинам у разі їхнього дефіциту.
• Простота утилізації. Може бути використаний у відкритому ґрунті для поліпшення його струкури.

Всі наведені переваги будуть реалізовані повною мірою лише якщо ви придбали якісний кокосовий торф. Його якість залежить, перш за все, від місця зростання кокоса і від технології переробки кокосової шкірки.

 Первісно шкірка має, як правило, високий вміст калію, натрію і хлору, а відповідно й підвищений загальний солевміст. Аби привести ці параметри в норму, кокосову шкірку місяцями вимочують у прісній воді. Але якщо цей процес триває занадто довго, кокосовий торф «старіє», результатом чого є надлишок «пилу» (занадто дрібної фракції) та проблеми з розбуханням. Тож головна задача виробника – добре промити субстрат за короткий час.

Важливим є також характер сушіння кокосового торфу після вимочування. Сушіння повинно здійснюватися лише природним шляхом, просто на сонці, бо застосування сушильних установок погіршує його фізико-механічні характеристики і знижує біологічну активність.

Придбати